НЕ СТАЛО ВЕЛИКОГО ЛЕКСИКОГРАФА, МОВНИКА, СЛОВНИКАРЯ ОЛЕКСИ СИНИЧЕНКА
На 94 році життя пішов від нас Олекса Пантелійович. Пішов, здається, встигнувши зробити усе, що міг і хотів.
Повідомив мені про це Сосо Чочіа, грузинський письменник, який до останнього дня опікувався Синиченком. Для нього це був обов'язок - допомагати видатному перекладачу з грузинської. Ця сторінка життя великого перекладача, вже, здається, забута в Україні, а переклав Олекса Пантелійович багато. Сподіваюся, Сосо Чочіа напише про це більше.
Сьогодні про Олексу Синиченка більше знають як про мовознавця, словолюба, словникаря.
Так сталося, що мені довелося видавати найголовніше дітище Олекси Синиченка - його «Словник понять "Скарбниця української мови. Природа" - перший український тезаурус, над яким він працював, напевне все життя, але весь свій час приділив йому, коли вже вийшов на пенсію.
Спочатку я про словник Синиченка почула від свого чоловіка Михайла Слабошпицького, який сам був великим шанувальником словників і мав у хаті їх чимало - різних часів і різних авторів. Якщо бачив десь словник, то обов'язково купував. Про словник Синиченка, над версткою якого в той час працювала верстальниця Людмила Кузнецова, він говорив із величезним захопленням. Потім запросив Синиченка на прямоефірну програму на Радіо Культура. Там я вперше побачила цього інтелігентного, спокійного і дуже скромного чоловіка. Про словник говорив більше Слабошпицький, Синиченко відмовчувався, але відчувалося, що він щасливий і просто світиться від радості, вслухаючись у слова Слабошпицького.
На жаль, Михайло не встиг видати словник Синиченка. На це потрібні були чималі кошти. Але редакційна робота над словником тривала. Меценати знайшлися вже тоді, коли Михайло був за обрієм, але тільки на 100 примірників.
Словник Синиченка вийшов у видавництві "Ярославів Вал" у січні 2022-го. Щасливішої за Синиченка людини, мабуть, не було. Він чекав презентації! Але презентація була перенесена. Війна змінила все наше життя! Вона увірвалася і все полетіло шкереберть...
Презентацію ми зробили через рік. Директор Інституту української мови НАНУ Павло Юхимович Гриценко блискуче провів цю презентацію, говорив захоплені слова. Такі ж захоплені слова говорили присутні на презентації мовознавці. Синиченко не зміг бути у залі - вік і погане самопочуття... Але Сосо Чочіа зробив запис всієї презентації, і Синиченко все прослухав. Це була вершина його життя, це було щастя у чистому вигляді.
Звісно, комерції зі словника у нас не вийшло. Синиченко майже все роздарував колегам. Ми додрукували ще 50 примірників словника, зробивши передоплату на нього.
В останні місяці життя Синиченко доопрацював словник, доповнив його, нашій Людмилі Кузнецовій довелося практично переверстати книгу... І ми знову шукали мецената. І начебто він знайшовся. На 50 примірників, але отака сумна новина...
Світла пам'ять Вам, Олексо Пантелійовичу! Світла пам'ять Вам, Велика Людино!
І ще. Не можу втриматися, аби не зацитувати листа Олекси Синиченка. Тут увесь Синиченко:
ЛИСТ ОЛЕКСИ СИНИЧЕНКА ДО МИКОЛИ ЖУЛИНСЬКОГО
Дорогий Миколо Григоровичу!
Того, що оце пишу, я майже не бачу, а написати Вам мушу.
І почну зовсім для Вас несподівано – і з синонімічного ряду слів на позначення високого рівня води у природних водоймах.
У своєму словнику понять «Скарбниця української мови. Природа» в цей ряд я поставив 5 лексем: багатоводдя, повноводдя, велика вода, дунай, дунай-вода. Останні двох ви не знайдете в жодному тлумачному словнику, навіть у двадцятитомному «Словнику української мови», але дунай як загальну назву зафіксовано в «Етимологічному словнику української мови» – у значення «приплив, повінь; великий потік».
Цю загальну назву поступово витіснила з мови власна назва ріки, що протікає через багато країн Європи. І треба віддати належне поетові Івану Виргану та мовознавиці Марії Пилинській, які напівзабуте, якщо не зовсім забуте слово повернули в ужиток, запропонувавши його в своєму «Російсько-Українському словнику сталих виразів». Як один з варіантів перекладу російського виразу «Большая вода».
У повторному виданні мого словника понять до слова дунай буде ось така літературна ілюстрація: «Полетіла [за милим] у діброву, у зелений гай, полетіла б, чорноброва, за (це співає Настуся з поеми – Шевченка «Сотник»), «тихий Дунай». Ще 2004 року в своїй статті «Про яку воду писав Шевченко», надрукованій в журналі «Урок української», я звертав увагу на те, що поет слово дунай вживав у загальному значенні – велика вода.
Знаходжу наведені вище шевченкові рядки в одному з останніх видань «Кобзаря» – і що я читаю? Чорнобровій хочеться полинути за коханим не в затишний куточок рідної природи, в діброву, зелений гай, за тиховоддя, а в чужий, далекий край, аж за ріку Дунай. Питається: а що їм там робити?
Скільки поколінь учених досліджували шевченкові тексти, і ніхто не подумав, що з логікою тут не гаразд?
Є недогляди і в інших творах Шевченка. Так у баладі «Причинна» читаємо, що козак, їдучи з козацького війська до коханої дівчини, напуває коня в Дунаї (з великої літери). А де Січ, а де Дунай, низов’я якого тоді топтали турки?
У «Словнику мови Шевченка» зареєстровано 20 випадків вживання слова дунай – і всі з великої літери, хоч, мабуть, майже всі слід писати з малої.
І з Доном не все ясно. В шевченковім переспіві «Слова о полку Ігоревім» Ярославна, плачучи в Путивлі на валу, промовляє: «Та понад Доном полечу». Летіти їй із Сумщини десь на Донеччину, до місця полону її пораненого лада, а на цьому маршруті ніякого Дону немає. Очевидно, «Понад Доном» слід розуміти «Понад водою». Може, слово дон вживалося в значенні «водний простір»? Хай помізкують мовознавці.
До названих і не названих перекручень змісту шевченкових творів, гадаю, спричинилося забуття одного слова – гарного українського слова дунай, і я радий, що в алфавітному покажчику українських слів, які увійшли до моєї «Скарбниці…», стоїть і це слово – з адресою 107 Б/2.
Сам Бог велів Вам, Миколо Григоровичу, подбати про те, щоб у шевченкових текстах зроблено було потрібні виправлення.
Зі щирою пошаною
Олекса Синиченко.
Р.S. Якщо Ви вважаєте, що цього листа варто опублікувати, я не буду проти.
4.ІХ.2023 р.
***
Сьогодні до видавництва «Ярославів Вал» все частіше звертаються люди, які хочуть придбати «Словник» Олекси Синиченка.
Як казав великий українець Петро Яцик, ми можемо спільно зробити одну справу – замість квітів на могилу великого чоловіка зібрати кошти і видати друге, доповнене і виправлене, видання його книги, про яке так мріяв автор.
Тож оголошуємо передплату на словник Олекси Синиченка.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВИДАВНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "ЯРОСЛАВІВ ВАЛ"
п/р UA3133 4851 00000000 2600 7124 303 у банку АТ “ПУМБ",
код за ЄДРПОУ 35252758, ІПН 352527526595.
1500 грн. (на словник О.Синиченка)