|
Кількість
|
Вартість
|
||
|
|
|||
18-річну Світлану Короненко Іван Драч свого часу назвав українським Артюром Рембо, а сучасні літературознавці твердять: «Вірші Світлани Короненко потребують підготовленого читання. Отож ті, хто шанує поезію Бодлера, Верлена, Рільке – читайте Короненко. Ті, хто шукає творчість Гіппіус, Ахматової, Цвєтаєвої – прочитайте і Короненко! Це велика розкіш – сугестивна поезія українською мовою».
Nadiya Garmazij
Цей допис не є рецензією на книжку, віршами якої зачитуюсь у це літо. Хоча вірші Світлана Короненко звучать у мені то невиболеним особистим болем, бо в її героїнях частково бачу себе, то несказанною радістю й трепетом літературознавиці, що непоборно живе в мені й зачаровується ритмікою, метафорикою, оригінальністю рим, фоніки і строфіки даної збірки. Забігаючи наперед, зауважу,що ця збірка не містить жодних політичних підтекстів і т.п.Це істинне молитовне замовляння, яке підносить дух, яке єднає, яке вселяє надію.
Так символічно, що книжка Світлани Короненко «Замовляння на білоруську мову» побачила світ у літо, яке цілком може стати доленосним для такої рідної мені Білорусі. Не вірю у випадковості, однак вмію читати знаки, які дає доля. Тому, побачивши ще задовго до виходу книжки вірш, що дав їй назву, я відчула, що це моя по духу збірка, хоч і більшість її творів зовсім про інше. Прочитавши передісторію написання цієї поезії, в авторській сповіді впізнала елементи власного життєвого досвіду… Моя рідня живе у Білорусі й Польщі. А я народилась і виросла в Україні, пройшовши всі етапи боротьби за рідну мову й право почуватися українкою на своїй землі спершу в собі, а потім і зовні… Тому мій жаль, що російська мова майже витіснила білоруську, сягає апогею. У нас спільна проблема – російська експансія. Без мови немає нації. І сумний досвід Білорусі це вкотре доводить. В ці дні мій брат мітингував у Мінську за право бути собою на своїй землі. І хочеться вірити, що сьогоднішній день, день виборів президента, буде не так вирішальним, як д о л е н о с н и м в історії цієї маленької і такої рідної мені Білорусі. Там народилась і виросла моя мама. І завдяки їй я знаю, як бринить білоруське слово.
І, якщо вже я згадала книжку Світлани Короненко, то хай ця книга в ці дні буде нашим знаком духовної солідарності із білоруським народом. Бо українці сьогодні рідніші з білорусами більш, ніж здається.
І наскрізь лірична, чуттєва, прониклива лірика книжки «Замовляння на білоруську мову» лише це підтверджує.