Мара Заліте. П'ять пальців. Роман

Чи має право на радісне і безтурботне дитинство маленька латвійка, народжена в 1952 році в Сибіру, куди було вислано її батьків? Теоретично має. А якщо це Латвія часів радянської окупації? Саме туди повертається маленька Лаура, головна героїня роману «П’ять пальців» відомої латвійської письменниці Мари Заліте. Повертається, аби відкрити для себе рідну Латвію, про яку досі тільки чула від дорослих. Дитяча наївність і допитливість Лаури часто штовхає її в небезпечні й кумедні ситуації. Але крім світу світла і тепла вона відкриває для себе і світ дорослої жорстокості, несправедливості й цинізму, який трагічно відбивається на її ближніх.

А ще Лаура дізнається, що таке «шмон», «колхоз», «парторг», «бригадир», «бетономешалка», «запой», «хана» і чому її рідна мова це для декого «собача мова», знайомлячись із тим, що в романі фігурує, як умовний персонаж «Совєцька мова». Чи вдасться «Совєтській мові» перекреслити все живе, лагідне і чисте, що є в Лаурі? Чи може воно бути сильніше за п’ятьох живих Лауриних рідних, які дивом повернулися із заслання, за п’ятипалий латвійський кленовий листочок, який живе на дереві з ім’ям П’ять пальців, зрештою – за п’ять пальців самої Лаури, які міцно стискають перстень, який лишився їй від діда, наче свою родову і національну пам’ять? Саме про це неймовірно актуальний  дуже українопотрібний роман Мари Заліте в перекладі Ліни Мельник.