Галицький лицар. Володимир Кашицький

ЗАЛІЗНИЙ ГАЛИЦЬКИЙ ЛИЦАР

Важко уявити, що людина може це витримати. Український юнак з Польщі був зв'язковим ОУНівського підпілля. Він часто переходив польсько-український кордон. Його впіймали. Добре знаючи, хто він, катували, щоб вирвати хоч якісь свідчення. Він вистояв. Його запроторили в радянський концтабір. Коли йшла радянсько-німецька війна й Польщі було дозволено познаходити колишніх своїх громадян у концтаборах, щоб створити армію, яка разом з радянськими військами завершуватиме війну, дійшла черга й до нього. Він брав участь у боях. Біля нього розірвався снаряд, і він мав невідомо скільки ран. Його на ношах поклали у літньому шпиталі серед безнадійних. Хірург, який оперував вояків, ховав у Володимира під подушкою флягу зі спиртом. Після чергового прооперованого хірург сказав санітару: "Давай це". І вказав на Володимира. Він не зрозумів: треба було подати флягу.

Хірург стояв над Володимиром і вагався: чи оперувати? Адже безнадійний. І раптом він приклав флягу зі спиртом до рота Володимира, який задихався, але ковтав нерозведений спирт. Так хірург вийшов із ситуації, бо взявся оперувати без наркозу. ..

Володимир Кашицький витримав. З його тіла витягли невідомо скільки осколків. Його пошрамоване і геть спотворене обличчя - свідчення того, скільки осколків потрапило й туди. А найстрашніше, він став без обох рук.

Коли він усвідомив свою ситуацію, вирішив вдатися до самогубства. Але він не міг ні застрелитись, ні повіситись, ні зарізатись - безрукий. Довелося жити. Американські солдати подарували йому вагон цукру. Він весь його пропив, бо топив своє горе і депресію в горілці. А потім у нього закохалася ексцентрична польська дівчина, чиї батьки погрожували вбити його, якщо він не полишить її в спокої. Він був згоден полишити її, але вона не полишала його. Вони пошлюбилися. І диво дивне: він став успішним бізнесменом. Його італійський друг Кастелярі подарував йому машини для творення морозива, і ось половина міста тремтить за "льодами од пана Кашіцкого". А пан Кашицький фінансово підтримує всі українські проекти в Польщі. А коли було проголошено незалежність, він відкрив у Львові піцерію Кастелярі та ресторан "Кава Юрія Кульчицького". Цей каліка став членом Ліги українських меценатів. Він платив стипендії студентам, фундував видання українських книжок, фінансував українські патріотичні організації...

Якось він задрімав, сидячи під грибочком перед "Кастелярі". Коли прокинувся, то знайшов у себе на колінах 20 гривень. Хтось із клієнтів кинув їх каліці, не підозрюючи, що це - влассник "Кастелярі", успішний бізнесмен і меценат Володимир Кашицький.

У Львові спеціальна рада присудила йому звання "Галицький Лицар". Як на мене, там не вистачало ще епітета: "Залізний". Звичайно ж, у своїх мемуарах я не міг не розповісти про цього абсолютно унікального чоловіка.