1.Сергій Пантюк. Війна і ми.

"Війна і ми" Сергія Пантюка – це роман-сповідь. Це плетиво спогадів, відчаю і перемог. Війна справді живе в кожному з нас. Просто ми в цьому не хочемо зізнатися собі. Вся історія людства зіткана з воєн. І всі вони неодмінно комусь на користь. Тому невидимому, що перебирає мотузками, граючи у свій, тільки йому зрозумілий, ляльковий театр. А людство? Воно втомлюється без воєн. Воно зловісно підганяє все нові й нові хвилі лихоліть, забуваючи, що, коли стріляють, куля може вибрати й тебе, яким би ти хорошим не був.
 

2. Володимир Єшкілєв. Тінь попередника. 

Роман "Тінь попередника" – перший з трилогії "Фаренго", що виходить в серії інтелектуальних романів "Червоне та чорне", є прикладом абсолютної позажанрової інтеграції почуттів, відчуттів і вчинків. Бо що є реальністю, а що фантастикою – на це навряд чи хтось зможе відповісти.
 

3. Глібчук Уляна. Жовтим по жовтому. Роман.

Почуття, життя, смерть і минуле, яке ніколи не спокутували, втрата внутрішнього «я» і краса глибинна на тлі каліцтва зовнішнього – все переплелося в романі Уляни Глібчук «Жовтим по жовтому». Спроба віднайти правдивість – радість чи туга? Згусток реальності та фантасмагорії. Філософія з детективною підкладкою. І одвічна боротьба між людьми, між долями, між темним і світлим. Роман, який не відпускає, -- «Жовтим по жовтому».
 

4.Степан Процюк. Руйнування ляльки. 

Письменник, який прописує відчай, – це про Степана Процюка – найконтроверсійнішого з сучасних авторів-інтелектуалів. Робить він це вміло, мережачи червоним і чорним, змушує боліти застарілий, подекуди й попсований пергамент наших душ. Проза цього письменника збурює огром пережитого не лише автором, а й кожним із нас.